Кінезіологічне тейпування (тейпування,      кінезіотейпування)

        Останнім часом на сторінках інтернету все частіше з’являються чудернацькі кольорові пластирі, які реабілітологи та масажисти застосовують у своїй практиці, і звучить слово «тейпування» або «кінезіотейпування» (кінезіологічне тейпування). Давайте розберемось, що і до чого.

 

        Суть методу полягає в тому, що натяг тейпу дуже близький до натягу шкіри людини, тому він ніби перебирає на себе частину навантаження перенавантажених ділянок шкіри, допомагаючи їм у роботі. Для цього до хворого місця (розтягнутого м’яза, сухожилка або гематоми) особливим способом приклеюється спеціальна клейка стрічка довжиною кілька десятків сантиметрів та шириною 5-10 см. Існує декілька способів приклеювання тейпа, залежно від бажаного ефекту.

Дія тейпа починається відразу після приклеювання та триває цілодобово до 5 днів. Протягом цього часу його не потрібно відклеювати та знімати.

   Тейпи виготовляються з сучасних матеріалів на основі бавовни та акрилу, швидко сохнуть, не мають у своєму складі алергенних матеріалів, багато днів тримаються, не створюючи дискомфорту навіть при контакті з водою.

Численні дослідження на спортсменах показали, що дія цього методу найбільш виражена протягом перших 5 днів, після чого ефект плавно знижується.

Найбільш істоті ефекти – знеболювальний та протизапальний. Якщо тейп накладено правильно, вже через кілька хвилин відчувається полегшення болю та збільшення обсягу рухів хворої кінцівки.

 

Класична методика кінезіологічного тейпування була запропонована в 1979 році японським фахівцем – доктором Кензо Касе (Кензо Касе).

Кінезіологічне тейпування

Міжнародне визнання прийшло до методу в 1988 році, на Олімпійських іграх в Сеулі. Тоді весь медичний та спортивний світ побачив японських спортсменів з аплікаціями кінезіологічних тейпів та оцінив потенціал даної методики. Олімпійські ігри. Сеул 1988. Кінезіологічне тейпування

Поширення методики кінезіологічного тейпування на території України розпочалося порівняно недавно, проте вона вже встигла зарекомендувати себе як актуальний та дієвий допоміжний метод реабілітації.

Реабілітологи наголошують: тейп – це не чарівна паличка, не панацея від усіх хвороб. Це лише допоміжний засіб, який може прискорити настання результату та зберегти його на більш тривалий час. Проте, разом з цим, він здатний зашкодити та погіршити стан пацієнта, якщо використовувати його неправильно та ігнорувати протипоказання.

 

Області застосування кінезіотейпування:

  • корекція постави, болі в поперековому, грудному та шийному відділах хребта;
  • нормалізація тонусу м’язів;
  • зміна положення суглоба при його деформації;
  • різні больові синдроми;
  • дія на гіпотонічні м’язи, які здатні інгібувати гіпертонічні м’язи;
  • зменшення запалення;
  • зменшення набряків та гематом;
  • при реабілітаційній підтримці після травми (наприклад, вивиху) в колінних, гомілковостопних, кистьових суглобах, плечах, спині;
  • як профілактика перенавантаження окремих суглобів або частин тіла при участі у складних силових або активних видах спорту;
  • корекція рухів суглоба, порушених з якихось причин (відновлення амплітуди рухів у суглобі);
  • при лікування захворювань, спричинених надмірними навантаженнями як на суглоби, так і на м’язовий апарат;
  • вплив на властивості фасції від механічної до сенсорної стимуляції.    

    Тейп не розрахований на багаторазове використання. Пластир приклеюється один раз і носиться протягом 3-5 днів. Навіть якщо дотримуватись усіх рекомендацій, які дозволяють досягти ідеального прилягання тейпа, кінці з часом можуть відклеюватись. Якщо так сталося, ножицями акуратно зріжте краї, що відклеїлись, щоб не допустити продовження підйому по всій стрічці.

    Основна мета кінезіотейпування – простимулювати рецептори шкіри, щоб покращити нейро-м’язовий контроль. Тейпи надсилають у мозок сигнал про те, що на м’язі щось є, що його щось підтримує, що дає людині змогу рухатись вільніше. Саме тому не можна одночасно створювати для мозку багато центрів збудження, тобто накладати тейпи одночасно на багатьох ділянках (наприклад, коліна, гомілковостопні суглоби, плечі, лікті).

    На фізичному рівні дія тейпів не така сильна. Саме тому тейпування – це, в першу чергу, допоміжна технологія, ефективна у поєднанні з іншими методами терапії, ЛФК, реабілітації.

  • Протипоказання до тейпування
  • Тейпування небезпечне при погано або неповністю діагностованому гострому захворюванні. В такому випадку застосування тейпу на початкових етапах хвороби може змазати симптоми, а цього краще уникнути.
  • Не рекомендується застосовувати кінезіотейп при підвищенні температури, при інфекційних захворюваннях.
  • В першому триместрі вагітності ризиковано проводити кінезіотейпування в області тазу, оскільки тейп на шкірі може забезпечити додаткову сегментарну стимуляцію органів, чого не можна виключити повністю.
  • Заборонено накладати тейпи при виникненні алергічних реакцій шкіри. При цьому шкірний свербіж не обов’язково є проявом алергії; на практиці така реакція зустрічається доволі часто.
  • Небезпечно практикувати кінезіотейпінг при тромбозі, оскільки існує ризик виникнення та відриву тромба. Протипоказанням є тромбоз глибоких вен.
  • Тейп не є стерильним, тому не варто застосовувати його на пошкоджених ділянках шкіри. При цьому, якщо тейп знаходиться поблизу пошкодженої шкіри або більш глибокої рани, він прискорює відновлення тканин, стимулюючи циркуляцію. З дуже тонкої шкіри тейп слід дуже обережно видалити.
  • Тейпування протипоказане при загальному набряку (накопичення рідини), спричиненому захворюваннями серця або нирок, оскільки циркуляція не може бути відновлена в принципі. Протипоказаннями є також ниркова, сердечна, легенева недостатність.
  • Онкологічні захворювання. В присутності карциноми або метастазів, щоб запобігти їх розповсюдженню.
  • Цукровий діабет, в цілому, не є протипоказанням. На практиці, однак, лікування за допомогою тейпа може викликати сильну модифіковану потребу в інсуліні, особливо якщо тейп накладають на місце, де пацієнт зазвичай вводить інсулін.

До протипоказань також відносяться:

  • хронічна серцева недостатність та інші хронічні захворювання в стадії загострення або декомпенсації;
  • відкриті рани, висипи або подразнення шкіри, інфекційні захворювання шкіри;
  • високий кров’яний тиск.

                                  Бажаю всім бути здоровими та щасливими!